В рамках міжнародного свята в Бортятині, в музеї-садибі родини Антоничів (філія Львівського музею історії релігії), відбулася зустріч із членом Національної спілки письменників України, старшим науковим співробітником Національного музею у Львові Ярославою Павличко, яка несе «у долонях душу українства – як найдорожчий скарб».

21 лютого представники всіх націй  і народностей відзначають Міжнародний день рідної мови, оголошений на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО про «підтримку мовного та культурного різноманіття й багатомовності». Оскільки з 6 тисяч розмовних мов світу близько половині загрожує зникнення, то ЮНЕСКО прагне підтримувати мову як ознаку культурної належності особи. Мова — це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кількатисячолітньої еволюції кожного етносу.

Як мистецтвознавець, дослідник рукописної та стародрукованої книги вона намагається через голос мистецтва повертати українському народу його історію, історичне минуле. Її науковий доробок охоплює понад 100 статей у царині мистецтвознавства та книгознавства, а також статті присвячені  видатним постатям українського малярства.

Як поетеса Ярослава Павличко дебютувала на початку 70-х років минулого століття збіркою віршів «Вежі». На сьогодні в її  літературному доробку книжки «У золотій сурмі», «Голос із рік повечірніх», «Знаки та профілі», «Золота лисиця побіля струмка», «Відсвіт родоводу», «Новицька легенда», «Парадигми часу» інші. Письменниця перекладає зі слов’янських, західноєвропейських та східних мов.

«Музейна вітальня» у Бортятині чекала свою львівську гостю. Школярі, члени літературної студії при музеї-садибі підготували власні вірші про мову й читатимуть їх Ярославі Павличко. А вона, в свою чергу, презентувала нові поетичні видання.

Ірина Цебенко, Олена Малюга

 

Додати коментар

Будь ласка будьте ввічливими. Адміністрація залишає собі право видаляти коментарі. А також не гарантує надання відповіді на коментарі.


Захисний код
Оновити