Контакти

Плакати Володимира Карвасарного у Львівському музеї історії релігії

    Детальніше...4 травня у виставковій залі Львівського музею історії релігії відкривається виставка графіка, живописця, розробника і втілювача дизайнерських проектів інтер’єрів громадських приміщень, об’єктів історико-краєзнавчого та культурного призначення Володимира Карвасарного.
    Митець працює в жанрах тематичної картини, графічного плаката, декоративного панно, дизайну та художнього конструювання. У Музеї він представить плакати мальовані фарбами. Вони вирізняються професійною майстерністю, щирістю, оригінальністю, самобутністю.
     Володимир Карвасарний цікавиться творами різних жанрів, стилів, епох. Про це свідчать плакати «Отелло», «Ромео і Джульєтта», «Украдене щастя», «Загибель богів».  Художник пише про найстрашніші в історії людства злочини фашизму і періоду перебудови «комуністичного раю» («Освенцим»), не залишається осторонь проблем, які виникли в новітній історії України («Борцям за волю України присвячується»). Про патріотичну і активну громадську позицію митця свідчать твори «А ми дивились і мовчали…», «Не стане знаку на землі», «Все, що маєм, не шануєм, а втративши, плачем».
     Працюючи над темою плаката Володимир Карвасарний постіно шукає нові оригінальні композиційні рішення, новий образний підхід. Тому його полотна носять глибокий особистісний характер, наповнені експресією, внутрішньою динамікою і великою майстерністю.
     Відкриття виставки «Володимир Карвасарний. Плакат» 4 травня, у п’ятницю, о 16 годині у виставковій залі Львівського музею історії релігії.
    Куратор виставки – Руслана Бубряк, завідувач виставкового відділу ЛМІР.
    Виставка чинна до 17 червня.

                                              Олена Малюга, науковий співробітник ЛМІР

Детальніше...Детальніше...

Антимінси і плащаниці у збірці Львівського музею історії релігії

Детальніше...    У фондовій колекції Львівського музею історії релігії зберігається чимала колекція культових предметів. Свого часу вони були виготовлені для релігійних потреб і призначені виконувати основну сакральну функцію. Водночас – це зразки мистецтва і представляють наукову та історичну цінність. Для ознайомлення широкого кола відвідувачів із невеликою частиною культових предметів музейники підготували виставку «Антимінси і плащаниці у збірці Львівського музею історії релігії».
    Антимінс (грецьке слово, що означає «замість престолу») – прямокутний особливий лляний чи шовковий плат, на тканині якого – відбитки зображення найчастіше сцени «Покладення Христа до гробу» і в яку вшиті мощі святого.
  Богослужіння в церквах звершується завжди з використанням освячених речей, які мають певну мету і місце використання. Віряни можуть бачити Хрест Господній, Чашу, Дискос, Святу Євангелію та інші культові предмети, потрібні на літургії. Водночас антимінс, без якого звершення літургії є немислиме і заборонене постановами церкви, у поле зору мирянина не потрапляє під час його використання. Він вживається лише у вівтарі, на престолі.
   Музейна збірка антимінсів нараховує 50 одиниць. Їх відносять до XVIII – XX століть. Найдавніший – виготовлений на замовлення Юрія (Георгія) Винницького єпископа Перемишльського, адміністратора Володимирського і Львівського, митрополита Київського, фундатора Перемишльської духовної семінарії. Будуть антимінси, освячені для церков, вівтарів каплиць Георієм Винницьким, Атанасієм, Левом і Андреєм Шептицькими, Сильвестром Сембратовичем, Михайлом Левицьким, Томою Полянським, Констянтином Чеховичем. На виставці представлять і новітні антимінси. Зокрема, два антимінси «Оплакування Ісуса Христа», які освятив кардинал Мирослав Іван Любачівський у Львові 21 липня 1991 року в часі, коли вийшла з підпілля Українська греко-католицька церква.
    Проекти освячених антимінсів виготовляли відомі на той час майстри гравюри: церковно-культурний діяч Іван Щирський, львівський друкар Іван Филипович, почаївський друкар Йосип Гочемський, польський художник і реставратор Юліан Макаревич. Кліше останнього зберігається в колекції Музею.
    Привертають увагу й плащаниці – чотирикутне полотнище великого розміру із зображенням відбитка Ісуса Христа. Їх використовують під час Богослужіння напередодні свята Воскресіння Господнього – у Великодню П’ятницю і Суботу. Це речі з фондової групи «Живопис».
    Доповненням до виставки антимінсів і плащаниць будуть матриці, живописні полотна, скульптури та інші речі з музейної колекції.
    Відкриття виставки «Антимінси і плащаниці у збірці Львівського музею історії релігії» – у четвер, 22 березня, о 16 годині у приміщенні Львівського музею історії релігії, що у Львові на площі Музейній, 1.
   Куратори виставки –  наукові співробітники Лідія Савчук і Лідія Довгань.     
   Виставка чинна до 7 травня.

                                                        Лідія Савчук, Лідія Довгань, Олена Малюга,

                                                                                   наукові співробітники ЛМІР

                                                  телефони: (38032) 235 61 00, 235 70 07, 26148 22

Детальніше...

«Слідами блаженного отця Омеляна»

Детальніше...«Був сином і священиком одного народу, загинув на землі другого народу, бо рятував синів і дочок третього народу». (Із книги «Життя і смерть Володимира Бірчака, Володимира В’ятровича). У цих словах кардинала Любомира Гузара коротка історія життя Омеляна Ковча – священномученика УГКЦ, праведника України, покровителя усіх священиків УГКЦ.
    Постать отця Омеляна Ковча є промовистою для всіх нас насамперед тому, що він унаочнив приклад доброго Пастиря. Це Людина, яка до кінця свого земного життя не зрадила моральних принципів, глибоко гуманних, християнських. Він був великим патріотом своєї Батьківщини, умів співчувати людям, завжди допомагав їм, закликав любити усіх незалежно від їхнього походження і конфесійної належності.
    Арештований нацистами за підтримку українського підпілля, допомогу євреям та публічне засудження нацистських злочинів, перебуваючи в сумнозвісній тюрмі на Лонцького у Львові, а згодом у страшній фабриці смерті – концтаборі «Майданек» біля Любліна (Польща), Омелян Ковч продовжував таємну тюремну практику душпастирської діяльності. Родина та знайомі робили все можливе, щоб звільнити його із в’язниці. До цієї справи долучився навіть митрополит Андрей Шептицький. «Я розумію, що стараєтеся про моє визволення. Але я прошу вас не робити нічого в цій справі. Учора вони вбили тут 50 чоловік. Якщо я не буду тут, хто допоможе їм перейти ці страждання?... Я дякую Богові за Його доброту до мене. Окрім неба, це єдине місце, де я хотів би перебувати. Тут ми всі рівні – поляки, євреї, українці, росіяни, латиші, естонці», – в одному з листів до рідних писав отець Омелян. І він залишився у в’язниці, де відправляв Літургії, сповідав, причащав, хрестив, ніс зневіреним віру, надію, любов. Омелян Ковш помер за колючим дротом 25 березня 1944 року. Його тіло спалили в одному з крематоріїв табору.
    Торік у квітні племінники Омеляна Ковша – Василь Мацелюх й Іван Ковч, а також похресник Михайло Костів разом з іншими однодумцями створили громадську організацію «Братство імені блаженного священномученика Омеляна Ковча». Вони поставили за мету популяризувати життя і героїчний чин отця Омеляна Ковча з УГКЦ для того, щоб молоді верстви українців узяли отцеву поставу, служили Богові в рамках християнської релігії і зміцнювали Українську державу в її національних вимірах.
      Львівський музей історії релігії спільно із Братством, Національним музеєм-меморіалом жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького», газетою «За Вільну Україну+» у середу, 7 березня, презентує виставку «Слідами блаженного отця Омеляна».
     В експозиції будуть представлені особисті літургійні речі о. Омеляна Ковша: фелон, єпитрахиль, нарукавники, пояс. До уваги відвідувачів – скарбничка із церкви Святого Івана Хрестителя села Коросне Львівської області, де правив отець Омелян.  
    Автор портрета Омеляна Ковша, макета його пам’ятника, а також картини «Перемишлянський край посеред літа» – художник Микола Костів. Серед експонатів – багато світлин, які ознайомлюють із діяльністю громадської організації «Братство імені блаженного священномученика Омеляна Ковча»: відвідини місць, де служив отець Омелян, різні тематичні вечори, зустрічі, виставки, відкриття меморіальних дошок. Цікавими є сімейні фотографії отця, документи, пов’язані з його життям і діяльністю.
    Виставка чинна до 16 квітня.

                                     Олена Малюга,

молодший науковий співробітник ЛМІР

Детальніше...

«Слідами блаженного отця Омеляна» (2)

Детальніше...«Був сином і священиком одного народу, загинув на землі другого народу, бо рятував синів і дочок третього народу». (Із книги «Життя і смерть Володимира Бірчака, Володимира В’ятровича). У цих словах кардинала Любомира Гузара коротка історія життя Омеляна Ковча – священномученика УГКЦ, праведника України, покровителя усіх священиків УГКЦ.
    Постать отця Омеляна Ковча є промовистою для всіх нас насамперед тому, що він унаочнив приклад доброго Пастиря. Це Людина, яка до кінця свого земного життя не зрадила моральних принципів, глибоко гуманних, християнських. Він був великим патріотом своєї Батьківщини, умів співчувати людям, завжди допомагав їм, закликав любити усіх незалежно від їхнього походження і конфесійної належності.
    Арештований нацистами за підтримку українського підпілля, допомогу євреям та публічне засудження нацистських злочинів, перебуваючи в сумнозвісній тюрмі на Лонцького у Львові, а згодом у страшній фабриці смерті – концтаборі «Майданек» біля Любліна (Польща), Омелян Ковч продовжував таємну тюремну практику душпастирської діяльності. Родина та знайомі робили все можливе, щоб звільнити його із в’язниці. До цієї справи долучився навіть митрополит Андрей Шептицький. «Я розумію, що стараєтеся про моє визволення. Але я прошу вас не робити нічого в цій справі. Учора вони вбили тут 50 чоловік. Якщо я не буду тут, хто допоможе їм перейти ці страждання?... Я дякую Богові за Його доброту до мене. Окрім неба, це єдине місце, де я хотів би перебувати. Тут ми всі рівні – поляки, євреї, українці, росіяни, латиші, естонці», – в одному з листів до рідних писав отець Омелян. І він залишився у в’язниці, де відправляв Літургії, сповідав, причащав, хрестив, ніс зневіреним віру, надію, любов. Омелян Ковш помер за колючим дротом 25 березня 1944 року. Його тіло спалили в одному з крематоріїв табору.
    Торік у квітні племінники Омеляна Ковша – Василь Мацелюх й Іван Ковч, а також похресник Михайло Костів разом з іншими однодумцями створили громадську організацію «Братство імені блаженного священномученика Омеляна Ковча». Вони поставили за мету популяризувати життя і героїчний чин отця Омеляна Ковча з УГКЦ для того, щоб молоді верстви українців узяли отцеву поставу, служили Богові в рамках християнської релігії і зміцнювали Українську державу в її національних вимірах.
      Львівський музей історії релігії спільно із Братством, Національним музеєм-меморіалом жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького», газетою «За Вільну Україну+» у середу, 7 березня, презентує виставку «Слідами блаженного отця Омеляна».
     В експозиції будуть представлені особисті літургійні речі о. Омеляна Ковша: фелон, єпитрахиль, нарукавники, пояс. До уваги відвідувачів – скарбничка із церкви Святого Івана Хрестителя села Коросне Львівської області, де правив отець Омелян.  
    Автор портрета Омеляна Ковша, макета його пам’ятника, а також картини «Перемишлянський край посеред літа» – художник Микола Костів. Серед експонатів – багато світлин, які ознайомлюють із діяльністю громадської організації «Братство імені блаженного священномученика Омеляна Ковча»: відвідини місць, де служив отець Омелян, різні тематичні вечори, зустрічі, виставки, відкриття меморіальних дошок. Цікавими є сімейні фотографії отця, документи, пов’язані з його життям і діяльністю.
    Виставка чинна до 16 квітня.

                                     Олена Малюга,

молодший науковий співробітник ЛМІР

Детальніше...