b_300_0_16777215_0_0_images_instutyt_instytut.jpg

Інститут релігієзнавства, на правах філії Львівського музею історії релігії, був створений 31 травня 1993 р. з метою розширення науково-дослідної роботи з питань історії релігії, забезпечення належних умов для вивчення проблем релігійного руху в Україні та його впливу на духовний розвиток і культуру українського народу.

Ідея заснування цієї інституції належить колишньому директорові Львівського музею історії релігії Володимиру Гаюку, тодішньому директорові Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України д.і.н., проф. Я. Дашкевичу та заступнику директора Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г. Сковороди НАН України д.філос.н., проф. А. Колодному. З того часу Інститут став майданчиком для наукових форумів на яких дискутувалися найрізноманітніші теми: особливості релігійності у різні періоди історичного розвитку; вплив релігії на формування культурної пам’яті народу; роль духовенства у боротьбі за відстоювання української національної ідентичності; вплив релігії на формування культурної пам’яті народу; релігійні вподобання різних верств населення; зовнішні форми богопочитання (культ ікон, храмів); взаємини релігії й держави; освіта в духовних інституціях; твори сакрального мистецтва й розвиток церковної музики; різні історіографічні аспекти релігієзнавчих студій. Вагоме значення приділяється актуальним викликам сьогодення, зокрема, пандемії Covid-19 та російсько-українській війні. Роботу в Інституті провадили: Лілія Моравська, Віталій  Яремчук, Микола Бандрівський, Марія Омельчук, Олександра Киричук.

Щорічні міжнародні наукові конференції «Історія релігій в Україні» перетворилися на наукові форуми, котрі відвідують учені зі всіх регіонів України, а також з-за її меж: Австрії, Австралії, Білорусі, Італії, Канади, Литви, Польщі, Румунії, Словаччини, США, Туреччини, Угорщини, Швеції та ін. Серед його учасників – філософи, історики, соціологи, релігієзнавці, мистецтвознавці, наукові працівники музеїв, духовенство, представники національно-культурних товариств.

В інституті працює п’ять відділів: дохристиянські вірування, християнство, бібліографічний, східні релігії, мистецтво.

До початку роботи конференції видаються наукові щорічники «Історія релігії в Україні» (державна реєстрація № 17299-6069Р, серія КВ). У 2005 р. на Всеукраїнському музейному фестивалі в м. Дніпро (тоді – Дніпропетровськ) були відзначені дипломом переможця в номінації наукових музейних видань. У 2018 р. науковому збірнику було присвоєно категорію «Б».

Систематично виходять альманахи до ювілейних і пам’ятних дат з історії церкви, життя релігійних громад і духовних діячів. Зокрема вийшли у світ: «Берестейська унія (1596 – 1996)», «Різдво Христове» (2001), «Українські землі часів короля Данила Галицького», «Львів (1256 – 2006): церква і суспільство», «Будитель Галицької України-Руси (до 200-ліття від дня народження Маркіяна Шашкевича» (2011), «Катакомбна церква (20-літтю виходу УГКЦ з підпілля присвячується)» (2009). З серії «Духовні діячі України» випущено збірник присвячений Антонію Ангеловичу (2006); підбірки статей, приурочені митрополитам Михайлу Левицькому (2010) та Антону Ангеловичу (2013), альманах «Український Мойсей» (до 150-річного ювілею митрополита УГКЦ Андрея Шептицького) (2015), о. Михайла Вербицького, творця музики Державного Гімну України; Хрещення Русі-Україні 988-2018 (присвячений 1030-літньому ювілею) (2018); Лицар нескореної церкви (До 120-ліття від дня народження патріарха Йосифа Сліпого) (2012); Реформація-500: загальноєвропейський та український контекст; Блаженний Климентій Шептицький. До 150-літнього ювілею (2019); Реформація-500: загальноєвропейський та український контекст (2017); Михайло Вербицький: Серія «Духовні діячі України» (2015).

Інститут у співпраці з Інститутом українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ видав ряд тематичних монографій: «Русь, Малоросія, Україна: галицькі українці у пошуках власного імені (ХІХ – перша половина ХХ століть)» (2021); «Товариство «Просвіта»: в обороні Української ідентичності, духовності та культури (до 150-літнього ювілею)» (2019); «Львівська Ставропігія: історія, персоналії, взаємини» (2017); «Національна ідентифікація українців Галичини в ХІХ – на початку ХХ століття (еволюція етноніма)» (2016); «Національна ідентифікація українців Галичини в ХІХ – на початку ХХ століття (еволюція етноніма )» (2016). Співробітниці Інституту Олександра Киричук та Ірина Орлевич видали монографію «Львівський Ставропігійський інституту (1788 – 1914). Роль у суспільно-політичному, культурному та релігійному житті українців Галичини» (2018).

Доброю традицією стало проведення наукових семінарів спільно з відділами нової історії України та літератури Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, на яких виступають відомі історики, дослідники церковних відносин, філософи та філологи як українські так і з-закордону.

Укладено договір про співпрацю з Інститутом історії Жешівського університету (Польща). У 2022 р. проведено спільну конференцію «Обличчя релігійності в Галичині: стан і потреби дослідження». Організаторами заходу були др. Агнєшка Кавалєц та к.і.н. Ірина Орлевич.

Обов’язки завідувача Інституту релігієзнавства – філії Львівського музею історії релігії виконує к.і.н., ст.н.с. Ірина Орлевич, вчений секретар – Оксана Гладій.

b_300_0_16777215_0_0_images_instutyt_10.jpg

b_300_0_16777215_0_0_images_instutyt_5.jpg

b_300_0_16777215_0_0_images_instutyt_6.jpg

b_300_0_16777215_0_0_images_instutyt_3.jpg

b_300_0_16777215_0_0_images_instutyt_4.jpg

b_300_0_16777215_0_0_images_instutyt_8.jpg

b_300_0_16777215_0_0_images_instutyt_9.jpg

b_300_0_16777215_0_0_images_instutyt_1.jpg

b_300_0_16777215_0_0_images_instutyt_7.jpg

Додати коментар

Будь ласка будьте ввічливими. Адміністрація залишає собі право видаляти коментарі. А також не гарантує надання відповіді на коментарі.


Захисний код
Оновити